Коли мова йде про точну діагностику захворювань, особливо онкологічних, запальних або аутоімунних, гістологічне дослідження є одним з найважливіших методів. Саме воно дозволяє побачити на мікрорівні те, що неможливо визначити під час звичайного огляду чи навіть інструментальних досліджень.
Гістологія – це розділ медицини, який вивчає тканини людського організму під мікроскопом. Слово походить від грецьких слів histos – тканина і logos – наука. Простими словами, це наука про те, як побудовані наші органи зсередини, з яких клітин і структур вони складаються, як виглядають здорові тканини і як змінюються при різних захворюваннях.
Гістологія вивчає мікроскопічну будову клітин, тканин і органів людини. Якщо анатомія показує, як виглядає тіло зовні та всередині у великому масштабі, то гістологія дає можливість побачити життя організму на клітинному рівні.
Завдяки гістології лікарі можуть зрозуміти, як побудовані та як функціонують різні тканини – епітеліальна, м’язова, нервова, сполучна, а також виявити будь-які зміни, що можуть свідчити про розвиток патологічних процесів.
У медицині саме гістологія допомагає визначити природу пухлин, підтвердити або спростувати підозру на рак, з’ясувати причину хронічного запалення чи змін у тканинах. Саме завдяки гістологічним дослідженням можна встановити точний діагноз, який не завжди можна визначити за допомогою УЗД, МРТ або аналізу крові.
Гістологічне дослідження – це лабораторне дослідження зразка тканини, яке проводять під мікроскопом, щоб визначити, чи є в ній зміни, характерні для запалення, доброякісних або злоякісних утворень.
Під час дослідження фахівець-гістолог вивчає шматочок тканини (біоптат), який може бути отриманий під час операції, біопсії або видалення новоутворення. Цей матеріал фіксують у спеціальних розчинах, роблять дуже тонкі зрізи, забарвлюють їх і розглядають під мікроскопом.
Гістологія є «золотим стандартом» у діагностиці багатьох хвороб. Вона допомагає з точністю визначити природу новоутворень – чи є вони доброякісними або злоякісними, а також оцінити ступінь ураження тканини.
У медичній лабораторії ДІЛА проводяться патогістологічні дослідження, які є золотим стандартом для верифікації (тобто підтвердження або спростування) діагнозу. Дослідження охоплюють увесь спектр біопсійного та операційного матеріалу – від зразків шкіри до внутрішніх органів. Усі зразки виконуються на сучасному обладнанні брендів Becton Dickinson, Leica, Thermo Fisher Scientific та ін., а результати звіряють досвідчені патоморфологи, що гарантує високу точність і надійність. Патоморфологічна лабораторія ДІЛА єдина в Україні має сертифікат Національного агентства з акредитації в Україні. Детальніше про лабораторію за посиланням.
Нижче наведено основні види патогістологічних досліджень, які можна зробити в лабораторії ДІЛА:
| Вид гістологічного дослідження | Опис та діагностичне значення |
| Гістологія шкіри | Досліджується зразок шкіри або родимки. Дозволяє визначити, чи є новоутворення доброякісним чи злоякісним. Часто виконується після видалення родимок, папілом або бородавок. |
| Гістологія молочної залози | Використовується для аналізу тканин при вузлових утвореннях, кістах або підозрі на пухлинний процес. Допомагає встановити характер змін у молочній залозі. |
| Гістологія щитоподібної залози | Проводиться після пункційної біопсії вузлів. Дає змогу визначити, чи мають вузли доброякісну природу, чи є ризик онкозахворювання. |
| Гістологія щитоподібної залози | Проводиться після пункційної біопсії вузлів. Дає змогу визначити, чи мають вузли доброякісну природу, чи є ризик онкозахворювання. |
| Гістологія підшлункової залози | Допомагає виявити запальні процеси, кістозні зміни чи пухлини. Важлива для оцінки стану залози при панкреатиті |
| Гістологія лімфатичних вузлів | Застосовується для діагностики інфекційних або онкогематологічних процесів, метастазів. Дозволяє оцінити стан і структуру лімфатичної тканини. |
| Гістологія жіночої статевої системи | Використовується для аналізу тканин шийки матки, ендометрію, яєчників. Допомагає діагностувати запалення, гіперплазії, поліпи або пухлини. Часто застосовується у гінекології після біопсії чи вишкрібання. |
| Гістологія дихальної системи | Виконується для оцінки тканин легенів або бронхів. Використовується при підозрі на пухлинні процеси, туберкульоз чи хронічні захворювання легень. |
| Гістологія нервової системи | Досліджує тканини головного чи спинного мозку. Використовується у нейропатології для виявлення дегенеративних або пухлинних змін. |
| Гістологія слинних залоз | Дає змогу виявити пухлинні або запальні процеси, кісти, склерозування. Часто застосовується при утвореннях у ділянці шиї чи обличчя. |
Гістологічне дослідження лікар призначає тоді, коли потрібно точно з’ясувати, що відбувається у тканинах – чи є зміни запальними, дистрофічними або неопластичними (пухлинними). Гістологія є вирішальним етапом діагностики у сучасній медицині, адже вона допомагає поставити остаточний діагноз, коли інші діагностичні методи (наприклад, УЗД, КТ, МРТ або дослідження крові) не дають достатньої інформації.
Зазвичай аналіз на гістологію призначають:
Гістологічне дослідження – це не просто тест, це ключ до розуміння того, що відбувається у тканинах. Лікар призначає його у багатьох ситуаціях, коли необхідна вирішальна відповідь.
1. З'ясувати природу зміни:
2. Оцінити стан хвороби:
3. Остаточна діагностика:
Гістологія – це підтвердження діагнозу на клітинному рівні, що дає лікарю впевненість у правильності обраної лікувальної тактики.
Гістологія дає відповіді на питання, які не видно навіть на найсучасніших знімках: вона показує, як саме виглядають клітини під мікроскопом, і чи поводяться вони нормально. Саме тому лікар може призначити таке дослідження навіть тоді, коли інші дослідження не виявили відхилень, але є клінічні симптоми або підозра на патологію.
Підготовка до гістологічного дослідження зазвичай нескладна, але має свої особливості, що залежать від того, який саме орган або тканину буде досліджено.
Якщо планується біопсія або забір тканини під час медичної процедури (наприклад, при гістероскопії чи кольпоскопії у гінекології, ФЕГДС у гастроентерології чи видаленні родимки у дерматології), лікар обов’язково надає індивідуальні рекомендації.
Загальні правила, яких варто дотримуватись:
Якщо матеріал для гістологічного аналізу уже взято (наприклад, після операції чи видалення родимки), жодної додаткової підготовки не потрібно – тканину передають у лабораторію, де її обробляють і досліджують.
У деяких випадках потрібно зробити дослідження крові перед гістологією. Це залежить від типу процедури: при пункційній біопсії або хірургічному втручанні лікар може призначити базові тести на згортання крові або інфекції, щоб забезпечити безпечне проведення маніпуляції.
Існує кілька методів проведення гістологічного дослідження, і вибір конкретного залежить від того, який орган або тканину потрібно вивчити, з якою метою проводиться дослідження і яку інформацію необхідно отримати.
До основних методів патогістологічних досліджень належать:
Залежно від клінічної потреби, типу досліджуваного матеріалу та складності діагнозу, лікар-фахівець може призначити один із наступних видів патогістологічних досліджень або їхню комбінацію. Кожен метод має свої унікальні можливості.
У медичній лабораторії ДІЛА використовуються сучасні методи гістологічних досліджень, які забезпечують високу точність результатів і дозволяють виявити навіть найменші зміни в тканинах на ранніх стадіях хвороб.
Процес гістологічного дослідження складається з кількох послідовних етапів, кожен з яких має суттєве значення для точності кінцевого результату. Усі кроки виконуються згідно з лабораторними стандартами, адже навіть незначна похибка на будь-якому етапі може вплинути на якість результату.
Як саме проходить гістологічне дослідження – від моменту отримання матеріалу до готового результату?
1. Забір тканини для дослідження. Це може бути невеликий шматочок, видалений під час біопсії, операції або після видалення новоутворення (наприклад, гістологія родимки, гістологія молочної залози чи гістологія ендокринної системи). Матеріал одразу поміщають у спеціальний розчин (формалін) – фіксують, щоб зберегти структуру клітин.
Найпоширеніший спосіб отримання матеріалу для гістології – біопсія. Лікар бере невеликий фрагмент тканини з підозрілої ділянки органа для подальшого дослідження. До основних видів біопсії належать:
Операційний (інтраопераційний) метод – використовується під час хірургічного втручання, коли потрібно терміново оцінити стан тканини прямо в операційній. Для цього проводиться експрес-гістологія, щоб хірург міг одразу прийняти рішення, наприклад, видаляти орган повністю чи частково.
2. Фіксація зразка. Цей етап потрібен для зупинки всіх біохімічних процесів у тканині. Завдяки фіксації клітини залишаються у тому вигляді, в якому вони були в організмі, що дає можливість побачити справжню структуру тканини.
3. Обезводнення та заливання в парафін. Тканина поступово обробляється спиртами, щоб видалити воду, після чого її заливають парафіном. Це робить зразок твердим і придатним для створення тонких зрізів.
4. Приготування зрізів. У лабораторії зразок розрізають на надтонкі пластини за допомогою спеціального приладу – мікротома. Потім зрізи переносять на предметні скельця.
5. Фарбування. Без забарвлення клітини виглядали б прозорими, тому на цьому етапі зразок фарбують спеціальними реактивами. Залежно від типу фарбування лікар може оцінити стан ядер, цитоплазми, сполучних тканин, судин чи наявність патологічних клітин. Після отримання зразка тканину обробляють і фарбують спеціальними барвниками, щоб під мікроскопом чітко побачити клітинні структури. Існують десятки видів фарбувань, які дають змогу виявити, наприклад, запалення, жирові відкладення або пухлинні клітини.
6. Мікроскопічне дослідження. Після підготовки препарат розглядає лікар-патогістолог під мікроскопом. Він оцінює форму, розмір і структуру клітин, взаєморозташування тканин, наявність запальних процесів або атипових (пухлинних) клітин. Саме цей етап є основним для постановки діагнозу.
7. Оформлення результату. Після дослідження лікар складає детальний висновок, у якому зазначає, що саме виявлено у зразку: нормальна тканина, запальні зміни, гіперплазія, фіброз, дисплазія чи ознаки злоякісності.
У деяких випадках, якщо результат неоднозначний, може бути проведено додаткове фарбування або імуногістохімічне дослідження для уточнення діагнозу, наприклад, при складних випадках пухлин печінки, підшлункової залози, лімфатичних вузлів тощо.
Загалом вся процедура, від моменту отримання зразка до готового результату, може займати від кількох днів до двох тижнів – це залежить від складності дослідження та типу тканини.
Гістологічне дослідження дає змогу побачити найменші зміни у структурі клітин і тканин, які часто неможливо визначити іншими методами. Воно показує не просто наявність патології, а її природу, ступінь розвитку та характер – чи є процес доброякісним, злоякісним, запальним або дегенеративним.
Під час мікроскопічного дослідження лікар-гістолог оцінює форму клітин, їхній розмір, розташування, взаємодію між собою, а також стан міжклітинної речовини. Саме ці зміни допомагають зробити висновок про те, які процеси відбуваються в органі чи тканині. Наприклад, у разі пухлини гістологія визначає, чи є вона злоякісною (раковою) чи доброякісною, а також допомагає обрати правильну тактику лікування.
Крім онкопатологій, гістологічне дослідження дозволяє виявити:
Тривалість гістологічного дослідження залежить від кількох факторів: типу матеріалу, складності випадку та необхідності додаткових досліджень. У середньому результати гістології готові через 5–14 робочих днів.
Якщо зразок і процедура є стандартними і рутинними (наприклад, біопсія шкіри чи шийки матки), результат можна отримати швидше – за 3–5 днів. Проте у випадках, коли потрібно провести додаткове фарбування або імуногістохімічний аналіз, термін може продовжитись до 2 тижнів. Це пов’язано з тим, що спеціалісти ретельно обробляють зразок, фіксують, заливають у парафін, роблять зрізи, фарбують і лише потім вивчають під мікроскопом.
Гістологія – один з найважливіших напрямів сучасної медицини, який допомагає виявити те, що неможливо побачити неозброєним оком. Патогістологічне дослідження дає лікарям відповіді на питання про природу хвороби, характер змін у тканинах і призначення подальшого лікування. Саме завдяки йому можна вчасно виявити запалення, доброякісні чи злоякісні процеси, оцінити ефективність терапії та запобігти ускладненням.